Двійє́, двійя́, с. = Двійло.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 362.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
Двійє́, двійя́, с. = Двійло.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 362.
дві́йє = дві́йя = дві́йло — колода для впрягання двох чи трьох пар волів; нею з’єднуються ярма сусідніх пар; слово утворене поєднанням слів ві[й]л і двоє.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 169.