ДВІЙЧА́СТИЙ, рідко ДВІЙЧА́ТИЙ, а, е. Який має дві однакові частини. Курбала .. хутко подався двійчастою колією (Досв., Вибр. ,1959,194); Осторонь на дереві я побачив підвішені кимсь граблі і дерев’яні двійчасті вила (Томч., Готель.., 1960, 16); 3 двійчастих, не обструганих як слід, Уклеєних об’явами воріт Півні крильми червоними махають (Вирган, В розп. літа, 1959, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 218.

Двійча́стий, а, е. Раздвоенный. Тобі любіща моя псальма, ніж віл на жертву круторогий, ніж тук його серед багаття, і в ратицях двійчастих ноги. К. Псал. 157.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 362.