ДВІЙНИ́Й, а́, е́, діал. Подвійний. Усадьба двійна, бо двоє господарств у однім подвір’ї (Кучер, Прощай.., 1957, 387).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 218.