ДВОЇ́СТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. двої́стий 1. Іван Муха.. уособлює дрібнобуржуазну двоїстість і нерішучість середнього селянства (Іст. укр. літ., II, 1956, 439); Вона рано збагнула, що живе в атмосфері двоїстості, Одне говорилося для годиться, для людей, інше — при зачинених дверях (Жур., Вечір.., 1958, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 222.