ДВОЇНА́, и́, ж. Граматична категорія (форма) числа, властива деяким давнім мовам, яка вказує на те, що йдеться про два предмети. Діюча в старій мові форма двоїни на означення двох або парних предметів, рідше трьох чи чотирьох, відмерла (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 222.