ДВОЯ́КО. Присл. до двоя́кий. ..сторонні люди, розбираючись в тому, що відбувається у них перед очима, можуть двояко ставитися до боротьби (Ленін, 19, 1950, 24); На душі двояко. Сумно й хвилями радісно (Коб., III, 1956, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 227.