ДВОЯ́КИЙ, а, е. Який проявляється у двох видах; подвійний. ..всі практичні спостереження над розвитком революційних подій показують нам, що можливий, з точки зору об’єктивних умов, двоякий хід і результат революції в Росії (Ленін, 9, 1949, 36); —Двояким може бути розуміння суті журналістики (Фр., VI, 1951, 207); Хмельницький прекрасно розумів двояку мету затіювання ханом походу: збагатитися за рахунок пограбування російського населення і посварити козаків з російським царем (Іст. УРСР, І, 1953, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 227.