ДВОЮ́РІДНИЙ, а, е. Який знаходиться в родинному зв’язку по дідові або бабі з дітьми їхніх синів або дочок. Він виліз, щоб з високості підглядіти, де заховалися Грицько та Василь, — його рідний і двоюрідний брати (Мирний, IV, 1955, 8); Спершу поділився проектом з своїм двоюрідним братом (Вільде, Сестри.., 1958, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 227.