ДВОТУ́МБОВИЙ, а, е. Який має дві тумби. За двотумбовим столом височить його широке крісло (Кучер, Прощай.., 1957, 264).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 226.