ДВОТА́КТНИЙ, а, е.

1. муз. Який складається з двох тактів, триває два такти.

2. техн. Такий, у якого робочий цикл здійснюється за два такти, зроблені двома ходами поршня (про двигун внутрішнього згоряння). Двигуни, в яких робочий цикл відбувається за два ходи поршня — один оберт колінчастого вала, навиваються двотактними (Автомоб., 1957, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 226.