ДВОСТОРО́ННІЙ, я, є.

1. Який має дві сторони або використовується з двох боків (на два боки), відбувається, йде і т. ін. з двох сторін. Залежно від форми ріжучої частини перові свердла поділяються на двосторонні, пристосовані для роботи в обидва боки, і односторонні — для роботи в один бік (Практ. з машинозн., 1957, 70); // Однаковий з обох боків (про тканину). Широке застосування знайдуть пружні двосторонні тканини, такі, як драп, твид, букле (Мист., 5, 1968, 40).

2. Який діє в обидві сторони. Нова радіорелейна лінія розрахована на 24 канали двостороннього бездротового зв’язку (Рад. Укр., 26. III 1957, 1); // Який стосується двох юридичних сторін; взаємообумовлений, взаємообов’язковий. Двостороннім визнається договір, за яким обидві сторони взаємно беруть на себе зобов’язання (Цив. кодекс УРСР, 1950, 27).

3. Який враховує два завдання. Збирати коноплі при двосторонньому використанні — на насіння і на волокно — не так просто, як при використанні тільки на волокно (Техн. культ., 1956, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 226.