ДВОРЯ́НЧИК, а, ч., зневажл. Зменш. до дворяни́н. Чи не покажеться шляхетська морда польського легіонера із миршавих дворянчиків (Еллан, II, 1958, 222).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 225.