ДВОРЯ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до дворяни́н і дворя́нство. Невесела дорога лежала тоді перед людиною не дворянського роду (Н.-Лев., 1, 1956, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 225.

Дворя́нський, а, е. Дворянскій. Я дворянського роду у не ходила боса зроду. Чуб. V. 1074.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 364.