ДВОРЯ́НОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до дворя́нка. Заводив [бандурист] жартівливу Або глибоко жарт влучав, Коли дворяночку пестливу Бичем нещадним він шмагав (Рильський, III, 1961, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 225.