ДВОРО́ГИЙ, а, е. З двома рогами. Стереотруба, ніби дивний дворогий звір, виставила свої роги (Собко, Шлях.., 1948, 89); Он назустріч тобі, з-поза хмар, Виповзає місяць дворогий (Дмит., Осінь.., 1959, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 225.