Про УКРЛІТ.ORG

дворняга

ДВОРНЯ́ГА, и, ч. і ж., розм. Непородний дворовий собака. В цих клітках сиділи собаки, переважно звичайні кудлаті дворняги (Собко, Стадіон, 1954, 76); Чорний бровастий дворняга, скаженіючи, рветься на цепу (Цюпа, Назустріч ., 1958, 218).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 225.

вгору