ДВОПОВЕРХО́ВИЙ, а, е. Який має два поверхи; зробл. на два поверхи. Стежка веде до дверей у літній триклініум на розі двоповерхового дому (Л. Укр., II, 1951, 385); Над селом підіймається нова двоповерхова школа-десятирічка (Колг. село, 16.1 1955, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 224.