ДВОМІ́СНИЙ, а, е. Зробл. на два місця. Ось їдальня з двомісним троном феодала та його дружини, з дошками на високих козлах замість столів (Моє життя в мист., 1955, 184); Вперше на київському треку будуть проведені змагання на тандемах — двомісних велосипедах (Веч. Київ, З.Х 1957, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 223.