ДВОЛІ́ТОК, тка, ч. і ж., розм. Дволітнє маля. Перед очима в батька невідступно стояв п’ятилітній синок і дволіток — донька (Збан., Єдина, 1959, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 223.