ДВОЛЕМІ́ШНИЙ, а, е. Який має два лемеші, зроблений на два лемеші. Кривий швець приволік дволемішний плуг (Панч, В дорозі, 1959, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 223.