ДВОКОЛІ́СНИЙ, а, е. З двома колесами, на двох колесах. Рик волів і скрип дерев’яних двоколісних теліг лунали з усіх усюдів (Фр., VI, 1951, 93); Під час окупації майже в кожній нашій сім’ї завелися отакі двоколісні тачки (Сміл., Сашко, 1954, 192); Всі вузли обприскувача-обпилювача встановлені на двоколісній рамі (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 222.