ДВОЗНА́ЧНО. Присл. до двозна́чний1. Пані якось двозначно всміхнулась і замовкла (Фр., III, 1950, 445); — Поживеш — побачиш, — двозначно додав моряк (Гур., Новели, 1951, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 221.