ДВОБО́РТНИЙ, а, е. Який має два борти (у 4 знач.) Капітан.. оглянув себе.. Двобортний мундир обер-офіцера, оперезаний срібним форменим шарфом (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 78); На дівчині була зелена суконна пілотка, двобортна шинель і акуратні чобітки (Дмит., Наречена, 1959, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 220.