Двихті́ти, хчу́, ти́ш, гл.

1) Колебаться.

2) Трястись. Така гладка: як іде, так аж двихтить. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 362.