ДВИЖА́ТИ, жу́, жи́ш, недок., діал. Двигтіти. — А прокинувся він, мій пустунчик, і гуком його в хаті аж сохи движать! (Вовчок, І, 1955, 274).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 218.

Движа́ти, жу́, жи́ш, гл. = Двигтіти. Просуну я да кватирочку, аж кладочка движить, а вже моя милая дівчина по воду біжить. Млр. л. сб. 320. Як заграли в етапі, станя движала. Чуб. ІІІ. 377. Аж земля движить. О. 1861, XI. Св. 30.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 361.