ДВИГУ́Н, а́, ч.

1. Машина для перетворення якого-небудь виду енергії на механічну енергію. Зусилля науки і техніки тепер спрямовані також на удосконалення нових видів теплових машин — реактивних двигунів (Фізика, II, 1957, 63); —Єгоре, — гукнув він свого помічника, який з маслянкою в руках порався біля двигуна (Шиян, Баланда, 1957, 20).

2. чого, перен., рідко. Те саме, що руші́й. Досі не втратили [вірші Т. Шевченка] свого значення — дужого двигуна психології конструктивних класів (Еллан, II, 1958, 86).

∆ Ві́чний двигу́н — уявна вічна машина з невичерпним джерелом енергії. Вічний двигун — це такий мнимий механізм, який без зупинки рухає сам себе і, крім того, виконує ще яку-небудь корисну роботу (Цікава фізика.., 1950, 76); І скоро тільки те лишилось по Степані, Що, казано, в тюрмі, в колодязі без дна Шукав він вічного якогось двигуна (Рильський, Поеми, 1957, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 218.