ДВИГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Підсил. до двигті́ти. Під’їздили тяжкі грузовики. Під ними двиготіла земля (Мик., II, 1957, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 217.