ДВЕРЦЯ́ТА, ця́т, мн. Те саме, що две́рці. Хмельницький торкнув ногою дубові дверцята і, згинаючися глибоко, ввійшов до хатчини (Фр., IV, 1950, 175); Хтось відчинив дверцята грубки (Шиян, Гроза.., 1956, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 217.