ДВАНА́ДЦЯТЬ, ти і тьох, числ. кільк. Назва числа 12 і його цифрового позначення; // Кількість із дванадцяти одиниць. — Вік в оцій кузні, — з дванадцяти років (Головко, II, 1957, 15); Дванадцять раз ударили гармати (Сос., І, 1947, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 217.

Двана́дцять, тьо́х, чис. Двѣнадцать. Добра жінка дванадцять раз на день одурить, а як яка, то й без числа. Ном. № 9078. У мене єсть кінь з дванадцятьма головами. ЗОЮР. II. 70. І настановив дванадцятьох, щоб були з ним і щоб посилати їх проповідувати. Єв. Мр. ІІІ. 14.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 361.

двана́дцять — назва числа 12 та його цифрового позначення, кіль­кість із 12 одиниць; символічне число, яке ще називається дю́жи­ною; на означення вселенського й водночас духовного ладу; вавилоняни, намагаючись регулювати людську долю за допомогою ас­трономії, поділили рік на 12 міся­ців; число знаків зодіаку; цей раху­нок позначився на стилі суспіль­ного життя; за переказами, знаємо 12 племен ізраїльських, 12 апосто­лів (хоч насправді їх було більше), 12 святих п’ятниць; у народних казках зустрічаємо істоти з 12 го­ловами («У мене єсть кінь з два­надцятьма головами») чи 1.2 кри­лами (пop. відьма-дванадцятикрилка); на Святвечір розводи­ли вогонь з 12 полін, готували 12 страв; по 12 годин мають день і ніч; Богиня Лада сотворила світ за 12 космічних ночей; заговір: «Візь­ми ти, красна дівиця (Зоря), в пра­ву руку 12 ключів, і замкни 12 зам­ків, і впусти ці замки в окіян-море, під алатир-камінь». Добра жінка дванадцять раз на день одурить, а як яка, то й без числа (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 168.