ДА́ТЧИК, а, ч. Вхідна частина автоматичного або телемеханічного пристрою, яка сприймає зовнішні подразнення і передає їх відповідно переробленими на інші частини пристрою. Шолом скафандра може закриватися і відкриватися самим космонавтом чи автоматично за сигналами датчиків, які реагують на ненормальну зміну тиску або газового складу повітря в кабіні (Рад. Укр., 5.ІХ 1962, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 214.