ДАРУ́НОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до дару́нок. Так утихає дитяча гамірлива забава, коли з’явиться між ними неня, що привезла даруночки з міста (Март., Тв., 1954, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 213.