ДАРМОЇ́Д, а, ч., зневажл. Той, хто живе на чужий кошт, чужою працею; нероба. Ми не мусимо держатися чужих шаблонів і давати масні французькі оперетки для забавки дармоїдів (Фр., XVI, 1955, 187); — Комуністи за те, щоб відібрати в тих товстопузих дармоїдів фабрики, заводи, шахти, друкарні й дати в руки трудового народу? (Вільне, Сестри.., 1958, 154); // Уживається як лайливе слово. [Горпина:] Робиш щодня, як той сірий віл, невгаваючи, а тебе ще за те дармоїдом взивають!.. (Кроп., II, 1958, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 212.

Дармої́д, да, м. Дармоѣдъ, тунеядецъ, паразитъ. Одчепися, дармоїде, бо до мене кращий їде. Н. п. Тут дай Боже самому з сем’єю пропитатись, а він ще й дармоїдів набірає. Кв. Пов. II. 20.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 358.

дармої́д (ж. дармої́дка) — той, хто живе на чужий кошт, чужою працею; нероба; уживається також як лайливе слово. Одчепися, дармоїде, бо до мене кращий їде (пісня); Явдоха налаяла Мотрю… дармоїд­кою (Панас Мирний).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 167.