ДАРЕ́МНЕ див. даре́мно.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 211.

Даре́мне, даре́мно нар.

1) Даромъ, безвозмездно. Умер той, що даремне давав. Ном., стр. 90.

2) Напрасно, тщетно. Даремне його дожидався, — не прийшов.

3) Безъ пользы, даромъ. Ой місяцю! світиш та не грієш, тільки даремне в Бога хліб їси. ЗОЮР. І. 148.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 358.