Даву́чий, а, е. (Отъ давити).

1) Терпкій (о вкусѣ).

2) Удушливый. Давучий чад. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 356.