ДАВНО́, присл.
1. У далекому минулому, багато років тому. Давно те діялось (Шевч., II, 1953, 45); Колись давно, ще не за нашої пам’яті, приїхав.. пан-дідич в свій куплений на Волині маєток (Н.-Лев., І, 1956, 130).
Як [і] давно́ — як раніше, як колись. І вже до нас так не горнеться [Катря], як давно (Вовчок, І, 1955, 194); [Грицько:] Як живу? Так, як і давно жив (Мирний, V, 1955, 150); Наче знов, як давно, чую мову твою (Гонч., Вибр., 1959, 72).
2. Протягом тривалого часу; здавна. Золотую тарілочку Всі знають давно (Гл., Вибр., 1957, 284); І Цупов, вийшовши з засідання ревкому, Давно знайомими провулками пішов (Бажан, 1,1946, 269); // Деякий час тому. Вже давно у всі дзвони передзвонили (Кв.-Осн., II, 1956, 214); Місяць давно вже зійшов і перескакував з хмари на хмару (Коцюб., І, 1955, 393); Давно скінчили роботу численні гуртки, учні розійшлися (Донч., V, 1957, 478); // Протягом якогось відрізка часу і дотепер; довгий час, довго. Стали мати прощатися, бо вже Катря давно коло дверей стояла (Вовчок, І, 1955, 216); Ах, я давно Вас ждала (Тич., І, 1946, 89).
◊ Ота́к (отта́к) би [й] давно́; Давно́ б так — саме так треба було; добре, так. — Оттак би й давно, — сказав голова (Кв.-Осн., II, 1956, 441); — Отак би давно! — тріумфував Йон і приступивсь ближче до дівчини (Коцюб., І, 1955, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 206.