ГУЧНІ́ТИ, і́є, недок. Ставати гучним (у 1 знач.). За стіною зростав пекельний гармидер концтабору. Гучнів, наближався… (Коз., Гарячі руки, 1960, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 201.

Гучні́ти, ні́ю, єш, гл. Становиться болѣе шумнымъ, звучнымъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 344.