Гуцу́льщина, ни, ж. Мѣстность въ Галиціи (уу. Косивскій, Печенижинскій, Надвирнянскій) и Буковинѣ, заселенная гуцулами.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 344.

Гуцу́льщина = Гуцу́лія — історико-географічна область України, що обіймає гірські райони Івано-Франківської та Чернівецької об­ластей і Рахівський район Закар­паття; широко відома як осере­док високорозвинених домашніх промислів, зокрема різьбярства, килимарства, ткацтва й гончар­ства; має свій окремий тип будів­ництва («гражда», високі дахи хат, характерні ґанки, розкидані оселі тощо); досить добре збереглася власна обрядовість; збереглися та­кож народні вірування, демоноло­гія і звичаї, пов’язані з народним календарем (це, зокрема, відтворе­но в повістях «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського та «Ка­мінна душа» Г. Хоткевича); край опришківства (описано в романі В. Ґжицького «Опришки»). Ой ба­гата Гуцулія красними піснями, Ви­шитими кептарями та ще й дівочками (коломийка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 163.