ГУЦУ́ЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до гуцу́ли. Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків (Коцюб., II, 1955, 306); Колишній вчитель малювання серед старих своїх надбань розшукав зразки гуцульських орнаментів (Вол., Місячне Срібло, 1961, 299).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 200.

Гуцу́льський, а, е. Принадлежащій, свойственный гуцулу. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 344.