ГУ́ТО́РИТИ, рю, риш, недок., діал. Розмовляти Люди їхали і йшли.. широким шляхом, гуторили, гейкали, сміялися (Фр., V, 1951, 401); Поки дорослі гуторили між собою, Леся і Михайлик.. прощалися з дітворою (М. Ол., Леся, 1960, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 200.

Гу́торити, рю, риш, гл. Разговаривать. К. ЧР. 47. Годі вже вам гуторить про свої смутки. К. ЧР. 33. На нашому хуторі по нашому й гутори. Посл. Зібрались три дівчини на Різдво, гуторять собі. Грин. І. 284.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 344.