ГУ́ТА¹, и, ж., заст. Склоплавильний завод. В маєтках старшини, монастирів і багатих козаків будувалися гути і рудні. На гутах виготовляли віконне скло і скляні вироби (Іст. УРСР, І, 1953, 285); [Ярослав:] Дізнавсь про ту силу мою один пан з Косова, забрав мене на гуту за склодува (Мокр., П’єси, 1959, 109).

ГУ́ТА², и, ж. Цінна речовина у вигляді затверділого соку, що міститься в корінні деяких рослин і з якої виготовляють гутаперчу. Невеличкі . кущики бруслини бородавчастої мають промислове значення. В корінні цієї рослини міститься до 15 процентів дуже цінної речовини — гути, з якої виготовляють гутаперчу (Наука.., 9, 1961, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 200.

Гу́та, ти, ж. Стекляный заводъ. Палає, як у гуті. Ном. № 14045.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 344.

гу́та —

1) старовинний склопла­вильний завод (гу́тник — майстер на такому заводі; гу́тництво — ви­робництво скла); поширилося гутництво в Україні з XVIст.; про вкорінення його в українське жит­тя свідчить народна пісня: «Ой до гути доріженька, до гути, до гути, Сам не знаю, куди маю, куди по­вернути. Чи до тої доріженьки, що я ї не знаю, Чи до тої дівчиноньки, що я ї кохаю». Палає, як у гуті (М. Номис);

2) цінна речовина у ви­гляді затверділого соку, що містить­ся в корінні деяких рослин; з цієї речовини виготовляють гутаперчу.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 163.