ГУРКОТНЕ́ЧА, і, ж., розм. Дуже сильний, тривалий гуркіт. Зчинилася така гуркотнеча, ніби й сама земля не витримала: репалася і провалювалась (Баш, На землі.., 1957, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 196.

Гуркотне́ча, чі, ж. Сильный стукъ, стукотня, грохоть. Там таку гуркотнечу підняли, що страх!

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 341.