ГУ́РКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до гу́ркати. Екіпаж зачепився задніми осями за ворітниці, гуркнув, ..розломився й розсівся пополовині (Н.-Лев., III, 1956, 169); На причілку Іван мелькнув постаттю, в сінях гуркнув засовом і ввійшов у хату (Чорн., Потік.., 1956, 411).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 195.

Гу́ркнути, ну, неш, гл. Однокр. в. отъ гуркати.

1) Стукнуть, грохнуть. Ганна гуркнула дверми, аж вікна задзвеніли. Левиц. І. 54. См. Грюкнути.

2) Крикнуть басомъ. Чого ти кричиш на мене? — гуркнув він басом. Левиц. Пов. 59.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 341.