ГУГОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. гуготі́ти і звуки, утворювані цією дією. Десятки вогняних рук обхопили зі всіх боків зелену купу, .. а далі зіллялись в одне здорове полум’я, котре з страшним гуготінням.. накинулось на виноград (Коцюб., І, 1955, 219); Хай навколо вирує металеве гуготіння — вона нічого не чус (Хижняк, Невгамовна, 1961, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 188.