ГУБЕ́РНЯ, і, ж., розм. Те саме, що губе́рнія. Мерщій здали [пани] землю в оренду, а самі врозтіч, хто в город на службу подався, хто в губерню та столицю на веселе життя поїхав (Мирний, IV, 1955, 240).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 186.

Губе́рня, ні, ж.

1) Губернія. Чуб. V. 978.

2) Губернскій городъ. Сяя дорога до Київа губерні. Чуб. V. 980.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 335.