ГУАНА́КО, невідм., ч. (Lата guanacus). Ссавець родини верблюдових, який має довгу шию, великі вуха та стрункі ноги; живе переважно в Південній Америці. В Андах водяться травоїдні тварини — гуанако і менша вігонь (Фіз. геогр.., 6, 1957, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 185.