ГРІ́ШКА, присудк. сл., дит. Те саме, що гріх 3. — Кажуть [мати]: грішка змалечку привчатись, як з людьми битись… Треба з ними в миру жити! (Мирний, II, 1954, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 172.

Грі́шка нар. (Дѣтск.). Грѣшно. О. 1862. IX. 118. Так грішка робить, а то бозя скара. Ном.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 328.