ГРІШ, гроша́, ч. У XIX ст. у Росії — дрібна розмінна монета, що дорівнювала &́189; копійки. Складіться, хлопці, по грошу, Купіть мені бинду хорошу (Чуб., V, 1874, 634); Кинув [артист] гріш вікном (Коб., Покора, 1899, 2); // Незначна, мізерна грошова сума. Друкує на останній гріш свій збірник поетеса (Тер., Щедра земля, 1956, 25); З горя він пропив до шеляга свій .. заробіток, і з того часу злидарський гріш чоловіка почав усе частіше розкочуватися по чужих шинквасах (Стельмах, Хліб.., 1959, 216); // Взагалі гроші. У мене велика родина і потребує гроша (Коцюб., III, 1956, 260); [Куц:] Треба вигадати копійчину, зараз у командировку по оці самі штучки — і в гріш (Мороз, П’єси, 1959, 220).
◊ Гріш ці́на; Ці́на — мі́дний гріш — нічого не вартий; нікуди не годиться. Гріш ціна тому генералові, який не знає своїх кращих командирів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 323); Ціна всяким законам про вибори народних представників — мідний гріш, поки немає фактично завойованого самодержавства народу.. (Ленін, 9, 1949, 164); Ла́маного гроша́ не ва́ртий — не має ніякої цінності; нічого не вартий. [Клеопатра:] Їхні роботи ламаного гроша не варті (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 74); Ні на гріш — нема нічого. Ваших панів-радикалів, окрім двох-трьох людей, я ні за що вважаю.. Правди у них нема ні на гріш, я в них не вірю (Л. Укр., V, 1956, 160); Як за гріш ма́ку — дуже багато. Повиправляйте тільки собі друкарські помилки, бо їх там як за гріш маку (Коцюб., III, 1956, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 171.