ГРІХОПАДІ́ННЯ, я, с.

1. За біблійним переказом — порушення першими людьми, Адамом і Євою, завітів, даних їм богом. Біблійна легенда про гріхопадіння Адама і Єви.

2. ірон. Порушення громадських норм моралі, поведінки. — Марковська — співучасниця в шкідництві чи навіть і в шпигунстві, і її гріхопадіння з Мухтаровим — теж один із засобів увійти в довір’я (Ле, Міжгір’я, 1953, 467).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 171.