ГРІЗЬБА́, ГРОЗЬБА́, и́, ж. Погроза вчинити кому-небудь неприємність, лихо. Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою (Мирний, І, 1954, 114); Батьки просьбами і грозьбами таки випровадили сина до Окунів (Стельмах, Хліб.., 1959, 548).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 170.

Грі́зьба, би, ж. Угрозы. Від постраху, від грізьби стуманіють. К. Іов. 58. Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою. Мир. ХРВ. 132.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 327.