ГРІ́ЗНО. Присл. до грі́зний. — Тройку коней! — грізно крикнув писар на його та аж почервонів зі зла (Стор; І, 1957, 78); Ліс шумів таємниче і грізно (Кучер, Вогник, 1952, 27).

ГРІ́ЗНО… Перша частина складних слів, що відповідає слову грі́зний, напр.: грізнокри́лий, грізномо́вний, грізноо́кий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 170.

Грі́зно нар. Грозно. Став на ляхів грізно гукати. ЗОЮР. І. 205.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 327.